Олексій Васильченко — генеральний директор СТОВ «Агрофірма «Маяк» у селі Піщане Золотоніського району і депутат Піщанської сільської ради. Для черкащан його прізвище найчастіше звучить поруч із зерном, молоком, робочими місцями на Золотоніщині та волонтерськими поставками на фронт, а не з кріслом у міськраді на вулиці Байди Вишневецького.
Плутанина виникає регулярно: у реєстрах і новинах фігурують інші Васильченки й Василенки. Цей текст зібраний за відкритими деклараціями, даними ЄДР і публічними матеріалами про господарство в Піщаному — щоб ви могли відрізнити директора «Маяка» від однофамільців і зрозуміти, де саме його рішення доходять до повсякденного життя області.
Нижче — фах і посади, конкретні проєкти господарства, статус у місцевому самоврядуванні, публічні згадки і те, що з цього випливає для мешканців Черкас і району.
Фах і посада
Олексій Миколайович Васильченко народився 15 грудня 1985 року в Піщаному. У 2007 році закінчив Національний авіаційний університет за спеціальністю «Оподаткування», згодом захистив кандидатську з економіки в ННЦ «Інститут аграрної економіки». З 2015 року він засновник і керівник фермерського господарства «Алекс 1985», яке вирощує зернові в Черкаській області.
До грудня 2020-го працював заступником директора СТОВ «Агрофірма «Маяк». Відтоді — генеральний директор цього товариства. Засновник і основний власник «Маяка» — його батько Микола Семенович Васильченко, Герой України з 2003 року. Саме батько вивів господарство з колгоспу й радгоспу; син прийняв операційне управління, коли засновник відійшов від щоденного керівництва.
Юридична адреса товариства — село Піщане, індекс 19723. Основний вид діяльності в ЄДР — вирощування зернових, бобових і насіння олійних. Паралельно господарство тримає тваринництво, елеватор, переробку. Це не посада в Черкаській міській раді і не крісло в обласній військовій адміністрації: вплив іде через підприємство, земельний банк громади й депутатський мандат сільської ради.
Коротко. Якщо ви шукали «міського» Васильченка з виконкому чи сесії міськради — його там немає. Олексій Васильченко керує «Маяком» у Піщаному й засідає в раді Піщанської сільської громади Золотоніського району.
Проєкти та ініціативи
СТОВ «Агрофірма «Маяк» обробляє близько 7,4 тисячи гектарів, має корівники, свиноферму, пасіку, теплиці й елеватор на одночасне зберігання 50 тисяч тонн зерна. У відкритій звітності за 2025 рік товариство показало дохід майже 785 мільйонів гривень і чистий прибуток понад 244 мільйони; середньорічна чисельність персоналу — близько 250 людей. Для Піщанської громади це один із найбільших роботодавців.
Елеватор будували чергами: сепаратори й хопери, далі силоси RIELA. У 2019–2020 роках господарство отримало державну компенсацію на зерновий комплекс — у публічних матеріалах фігурують суми близько 14–15 мільйонів гривень. У 2024-му «Маяк» повідомляв про завершальний етап будівництва молокопереробного цеху. З 2022 року товариство напряму експортує кукурудзу, соняшник і ріпак.
Восени 2025-го директор публічно пояснював, як господарство тримає сушіння кукурудзи при вологості 23–25% і відключеннях світла: на підприємстві працювали десять генераторів потужністю від 300 до 500 кіловат. Без цієї техніки черга з поля на сушарку розтягувалася б на кілька діб — це вже питання не лише врожаю «Маяка», а й ритму здачі зерна в районі.
Окремий напрям — волонтерство після 24 лютого 2022 року. Васильченко тоді був за кордоном і повернувся в Україну кружним шляхом. Разом із директоркою Піщанського будинку культури Любов’ю Шеремет господарство налагодило тушкування м’яса для військових. За матеріалами «Прочерка», агрофірма закупила для підрозділів одинадцять позашляховиків; прапор бригади, у якій служив земляк, передали до місцевого музею.
Важливо. Цифри по землі, штату й компенсації взяті з профільних аграрних досьє та відкритої фінансової звітності товариства, а не з анонімних переказів. Де джерела розходяться на мільйон-два по сумі держдопомоги, ми залишаємо діапазон, а не «круглу» цифру.
Участь у владі й громаді
Васильченко — не депутат Черкаської міської ради і не посадовець ОВА. Його мандат — Піщанська сільська рада. Уперше його обрали самовисуванцем ще на місцевих виборах 2015 року: тоді в бюлетені він значився заступником директора «Маяка». У 2020-му знову пройшов як самовисуванець уже до ради об’єднаної Піщанської сільської територіальної громади — заступником директора з маркетингу.
Декларації НАЗК за 2023–2025 роки він подавав саме як депутат цієї ради; у декларації, зареєстрованій у березні 2026-го, місце роботи вказане як ФГ «Алекс 1985» / депутат, населений пункт — Піщане. Голова громади — Руслан Семенюта. Центр громади — Піщане, до складу входять також Бубнівська Слобідка, Гладківщина, Софіївка, Шабельники, Нова Гребля, Коврайські Хутори.
Такий статус дає голос на сесіях сільської ради: земля, місцеві програми, соціальна інфраструктура сіл громади. Він не голосує за тариф на воду в Черкасах і не затверджує міський бюджет. Водночас рішення ради Піщанської громади стосуються берега Кременчуцького водосховища, доріг на Золотоніщину й оренди угідь, з яких іде зерно в елеватори області.
Згадки в медіа і громаді
Найповніше досьє на директора зібраний профільний портал Elevatorist: освіта, дати посад, елеватор, родинний зв’язок із засновником. Місцева хроніка 2022 року — насамперед повернення з-за кордону й логістика допомоги фронту з Піщаного. Сам Васильченко веде аграрний YouTube-канал: техніка, молоко, сушіння, відповіді фермерам.
У 2023 році аграрне видання Kurkul і Всеукраїнська аграрна рада описали інший публічний епізод: після отримання державної компенсації на елеватор щодо господарства відкрили кримінальне провадження. У публічних коментарях директор говорив про розбіжності в документах слідства — зокрема про ціль будівництва й особу керівника на момент робіт — і про то, що претензій Мінагрополітики до виконання умов програми на той момент не було. Окремого вироку саме щодо цієї компенсації в відкритих джерелах станом на вересень 2026 року ми не знайшли; спекулювати на «результаті справи» немає підстав.
У громаді його сприймають передусім як наступника «Маяка», а не як медійного політика. Критика, яка лунає публічно, зазвичай не про партійну лінію, а про те, чи має велике господарство надмірну вагу в малій раді. Це заперечення варто називати прямо.
Найжорсткіший аргумент проти уваги до цієї фігури звучить так: сільський директор і депутат ради на кілька тисяч жителів не визначає життя Черкас, тож біографічна довідка нібито зайва. Факт інший. Зерно з 7,4 тисячи гектарів іде в логістику області, молоко й м’ясо — на місцевий ринок і в волонтерські партії, близько 250 зарплат тримають сім’ї Піщанської громади, яка межує з Черкаським районом по водосховищу. Ігнорувати цього гравця в обласному АПК — означає не бачити, звідки в магазині й на елеваторі береться обсяг.
Значення для мешканців Черкас
Для міста це не «свій» депутат із дільниці на Митниці чи Дахнівці. Це великий виробник Золотоніського району, від якого залежить частина продовольчого ланцюга Черкащини. Коли «Маяк» зупиняє сушарку через світло, страждає не лише Піщане: затримується приймання вологої кукурудзи, росте черга в сусідніх господарствах, змінюється графік відвантажень.
Волонтерський контур 2022 року вийшов за межі одного села: тушковане м’ясо й позашляховики йшли підрозділам, серед яких були й земляки з області. Прапор бригади в сільському музеї — локальна деталь, але маршрут допомоги починався з рішення директора господарства виділити продукт і транспорт.
Якщо ви орендодавець паю на Золотоніщині, працівник «Маяка» чи просто покупець місцевої молочки, рішення цього керівника ближчі до вашого двору, ніж протокол сесії міськради про інший мікрорайон. Якщо шукаєте, хто голосує за тролейбуси й тарифи в Черкасах, дивіться склад міської ради: там іншого прізвища й іншої адреси.
Часті запитання
Хто такий Олексій Васильченко і яку посаду він займає в Черкасах? У місті Черкаси він не обіймає міської посади. Він генеральний директор СТОВ «Агрофірма «Маяк» у Піщаному й депутат Піщанської сільської ради Золотоніського району. Народився 15 грудня 1985 року, економіст за освітою, кандидат наук.
Які проєкти або рішення відомі мешканцям? Елеватор на 50 тисяч тонн, держкомпенсація на зерновий комплекс 2019–2020 років, молокопереробний цех, про який господарство говорило в лютому 2024-го, десять генераторів під сушіння кукурудзи восени 2025-го, волонтерське м’ясо й одинадцять позашляховиків для ЗСУ.
Чи він член міськради, ОВА чи іншого органу влади? Ні. Мандат — сільська рада Піщанської громади. Цей статус дає вплив на землю, місцеві програми й соціальну сферу сіл громади, але не на бюджет Черкас і не на кадрові рішення ОВА.
Як його діяльність впливає на щоденне життя черкащан? Через продукти, робочі місця на Золотоніщині, ритм зернової логістики області й волонтерські поставки. Прямого голосу за міські тарифи, дороги в центрі чи графік відключень у багатоповерхівках у нього немає.
Приклад. Припустімо, ви з Черкас їдете в Піщане перевірити, «чи справді там елеватор і робота». Адреса товариства в ЄДР — с. Піщане, 19723. Штат у звітності 2025 року — близько 250 людей. Сушарки восени 2025-го директор описував так: при вологості понад 25% господарство сушить не більше як 600 тонн на добу проти 1100 тонн, коли вологість до 20%. Це не гасло, а виробничий ліміт, який видно в черзі машин.
Якщо потрібно звірити посаду ще раз, дивіться не допис у соцмережі, а декларацію в реєстрі НАЗК і витяг ЄДР по коду 03793159: керівник — Васильченко Олексій Миколайович, представник — Васильченко Микола Семенович. Там, де формулювання в новині й у документі розходяться, залишайте документ.