У липні 2022 року, уже в умовах воєнного стану, керівництво Офісу Генерального прокурора змінили указом президента, а не звичайною кадровою ротацією. Ірину Венедіктову усунули з посади, а виконання обов’язків поклали на заступника. Саме тоді ім’я Олексій Симоненко з’явилося не лише в столичних зведеннях, а й у матеріалах, які читають у Черкасах, коли справа «йде нагору» — до Києва.
Для мешканця області це виглядає так: у окружній прокуратурі на вулиці Богдана Хмельницького чи в обласній на бульварі Шевченка, 286, слідчий і прокурор ведуть конкретне провадження, а ключове рішення про підслідність, групу прокурорів чи підозру раптом підписує заступник Генерального прокурора. Старі уявлення, що «все вирішує місцевий прокурор», після реформи органів прокуратури і після 24 лютого 2022 року вже не працюють.
Питання просте: хто такий Олексій Симоненко, яку посаду він реально обіймав і як рішення Офісу Генерального прокурора доходять до судів і поліції Черкащини.
1. Хто такий і звідки він
Олексій Юрійович Симоненко народився 18 вересня 1976 року в Чугуєві на Харківщині. У 1998 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «Правознавство» і отримав кваліфікацію юриста. Це той самий харківський виш, з якого виходить значна частина слідчих і прокурорів країни.
З травня 1998-го по березень 2006-го він працював у прокуратурі міста Києва: стажист на посаді помічника прокурора, помічник прокурора, слідчий прокуратури Ватутінського району (пізніше Деснянський), слідчий Деснянського та Оболонського районів, старший помічник і старший слідчий прокуратури Оболонського району. Це районна «кухня»: протоколи, обшуки, направлення справи до суду.
З березня 2006-го по травень 2010-го — прокуратура Київської області. Там він був слідчим з особливо важливих справ, старшим помічником прокурора області з правового забезпечення, начальником слідчого відділу, згодом начальником відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ. З травня 2010-го по червень 2018-го служив в органах Служби безпеки України на офіцерських посадах. Має звання полковника юстиції. У 2011 році йому присвоїли почесне звання «Заслужений юрист України».
Коротко. До Офісу Генерального прокурора Симоненко прийшов не з адвокатури й не з політики, а з районної й обласної прокуратури Києва та зі слідчого апарату СБУ. Це важливо, щоб розуміти, які саме важелі він потім тримав у руках.
2. Як прийшов у Генеральну прокуратуру
У січні 2020 року він подавався на посаду заступника директора Державного бюро розслідувань, тоді установою тимчасово керувала Ірина Венедіктова. Конкурс не пройшов. 17 березня 2020-го Венедіктову призначили Генеральним прокурором. Уже 27 березня 2020 року Симоненко став її заступником.
17 липня 2022 року президент Володимир Зеленський указом № 501/2022, посилаючись на частину другу статті 11 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», поклав на Симоненка виконання обов’язків Генерального прокурора. Того ж дня Венедіктову усунули з посади. Це було тимчасове виконання обов’язків, а не призначення Генпрокурором через Верховну Раду.
27 липня 2022 року парламент дав згоду на призначення Андрія Костіна. 28 липня президент підписав указ про призначення. Період, коли Олексій Симоненко формально очолював систему прокуратури, тривав близько десяти днів. Після цього він повернувся до посади заступника і залишався на ній до 24 січня 2023 року.
3. Які рішення приймав на посаді
Як заступник Генпрокурора він курував гучні кримінальні провадження. У квітні 2020 року як керівник групи у справі вбивства херсонської активістки Катерини Гандзюк заявив: доказів достатньо, щоб завершити слідство і направити обвинувальний акт до суду. На брифінгу 27 квітня 2020-го він назвав підозрюваними тодішнього голову Херсонської облради Владислава Мангера та Олексія Левіна.
За час роботи в Офісі він також фігурував у публічному супроводі розслідування вбивства журналіста Павла Шеремета і справи активіста Сергія Стерненка. У грудні 2021 року підписав повідомлення про підозру п’ятому президенту Петру Порошенку в справі про постачання вугілля з непідконтрольних територій Донбасу — за статтями про державну зраду та сприяння діяльності терористичних організацій.
Окремо стоїть зміна підслідності у справі заступника керівника Офісу Президента Олега Татарова. Рішення про передачу провадження від Національного антикорупційного бюро до СБУ підписував саме заступник Генерального прокурора. Після цього слідство вели вже інші органи, з іншим обсягом повноважень і іншим порядком доступу до матеріалів.
На практиці це виглядає так. Є провадження щодо посадовця, яке веде НАБУ за правилами антикорупційної підслідності. Заступник Генпрокурора визначає інший орган розслідування. Файл не зникає, але змінюються слідчі, прокурори процесуального керівництва і подальший шлях до суду. Саме тому такі підписи мають вагу не лише в Києві.
Важливо. Виконувач обов’язків Генерального прокурора підписує ті самі процесуальні рішення, що й Генпрокурор: визначає підслідність, формує групи прокурорів, погоджує підозри у визначених законом категоріях справ. Десять днів на посаді в. о. — короткий строк, але повноваження на цей час повні.
Зміну підслідності зручно уявити як передачу ремонту з однієї бригади на іншу в тому самому будинку: стіни ті самі, але інші люди вирішують, що знімати й що залишати. Аналогія ламається там, де вступає Кримінальний процесуальний кодекс: не кожен орган має право розслідувати кожну статтю, і помилка з підслідністю потім б’є по допустимості доказів у суді.
4. Чому це важливо для Черкащини
Черкаська обласна прокуратура підпорядкована Офісу Генерального прокурора. На місці процесуальне керівництво у справах поліції й УСБУ ведуть обласні та окружні прокурори. Але методичні вказівки, вилучення справи «наверх», зміна групи прокурорів і визначення підслідності можуть прийти з Києва — саме з рівня заступника чи Генпрокурора.
Для читача з Черкас це означає конкретні речі. Справа про державну зраду чи колаборацію, яку веде слідчий УСБУ в Черкаській області, може отримати процесуальне керівництво обласної прокуратури, а в окремих категоріях — Офісу Генерального прокурора. Провадження про вимагання чи напад, яке почала поліція в районі, залишається місцевим, доки хтось у Києві не вирішить інакше.
За звітами Черкаської обласної прокуратури, лише у 2024 році прокурори області здійснювали процесуальне керівництво в сотнях проваджень, пов’язаних зі збройною агресією РФ, які розслідував регіональний орган безпеки; десятки з них пішли до суду з обвинувальним актом. У першому півріччі 2025-го ця лінія збереглася: знову сотні проваджень СБУ і десятки актів, зокрема за статтею 111 Кримінального кодексу (державна зрада), частина — у порядку спеціального судового провадження.
Прямого «черкаського досьє» в біографії Симоненка немає: він не працював у прокуратурі області й не був прокурором округу. Зв’язок інший. Правила, за якими місцевий слідчий узгоджує підозру, а суддя Соснівського чи Придніпровського районного суду обирає запобіжний захід, задає вертикаль Офісу. Коли заступник Генпрокурора змінює підслідність або підписує підозру у політично чутливій справі, це змінює не настрій у кабінетах, а маршрут конкретного тому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.
- обласна прокуратура (бульвар Шевченка, 286) — процесуальне керівництво в більшості справ СБУ й поліції області;
- окружні прокуратури, зокрема Черкаська на вулиці Богдана Хмельницького, 60 — справи територіальних відділів поліції;
- Офіс Генерального прокурора — вилучення провадження, зміна органу розслідування, підозри у визначених категоріях, координація «воєнних» департаментів.
Якщо ви стежите за справою в суді на Черкащині й бачите, що прокурор у засіданні вже не з округу, а «з області» або з Києва, це якраз робота тієї вертикалі, у якій Симоненко кілька років був заступником і десять днів — виконувачем обов’язків Генпрокурора.
5. Що далі: де він тепер
Призначення в. о. було тимчасовим від початку: його оформили указом на час усунення Венедіктової, до згоди парламенту на нового Генпрокурора. Після приходу Костіна Симоненко лишився заступником.
Наприкінці грудня 2022-го — на початку січня 2023-го, під час воєнного стану, він виїжджав за кордон у відпустку. Після публікацій про поїздку до Іспанії написав заяву. 24 січня 2023 року Генеральний прокурор Андрій Костін підписав наказ про звільнення за власним бажанням з адміністративної посади заступника. Саме так це зафіксував Офіс Генерального прокурора.
Звільнення стосувалося адміністративної посади заступника, а не автоматично всього прокурорського статусу. Станом на весну 2023 року відкриті довідки ще називали його прокурором Офісу. У відкритих кадрових переліках керівництва Офісу станом на 2026 рік його немає. Після 2022 року відомство змінювало керівників ще кілька разів: після Костіна обов’язки виконували інші заступники, згодом призначали нових Генпрокурорів. Вектор змістився в бік спеціалізації на злочинах, вчинених в умовах збройного конфлікту, і жорсткішого контролю за виїздом посадовців за кордон.
Приклад. Чиновник високого рівня у воєнний час виїжджає не у відрядження, а у відпустку. Після розголосу йде заява «за власним бажанням», керівник підписує наказ. Посада заступника зникає з таблички, але сама процедура показує: для цієї ланки правила виїзду вже не внутрішнє питання відділу кадрів.
Що робити далі
Якщо ви учасник або потерпілий у кримінальному провадженні на Черкащині і не розумієте, хто тепер веде справу, зверніться письмово до прокурора, який здійснює процесуальне керівництво, і до Черкаської обласної прокуратури (бульвар Шевченка, 286). У відповіді мають назвати орган досудового розслідування і групу прокурорів. Строк розгляду звернення — до 15 робочих днів, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Якщо справа раптом «поїхала» з поліції до СБУ чи з області до Офісу Генерального прокурора, просіть копію постанови про визначення підслідності. Без цього документа ви не побачите, на якій саме нормі КПК змінили маршрут. Судовий контроль — через слідчого суддю того суду, який уже розглядає клопотання у вашому провадженні.
Якщо ви просто відстежуєте публічну справу, орієнтуйтеся на офіційні повідомлення Офісу Генерального прокурора, Черкаської обласної прокуратури та на ухвали, які з’являються в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Кадрові укази президента й постанови Верховної Ради про Генпрокурора — єдиний надійний спосіб зрозуміти, хто саме зараз очолює систему, а хто лише кілька днів виконував обов’язки, як Олексій Симоненко в липні 2022 року.