«Такої стандартизації, як зараз, раніше не було, тому кожні двері – це унікальний витвір», — сказала книжкова дизайнерка і дослідниця міста Дар’я Соколенко. До Дня міста черкасцям запропонували впізнати історичні будинки не за вулицями чи монументами, а за світлинами вхідних груп.
На початку XX століття частину черкаських споруд прикрашали орнаменти, колони, карнизи й фронтони: що багатший господар, то більше декору. Черкаський модерн був різним — від будівлі колишнього Громадського банку на Хрещатику, 251, де нині працює редакція «Черкаського краю» і музей-кімната Василя Симоненка, до простіших форм на Хрещатику біля готелю «Слов’янський». Анімалістичних мотивів у місті мало: кілька грифонів і левів.
Двостулкові двері ведуть до музею однієї книги — «Кобзаря» Тараса Шевченка на Байди-Вишневецького, 37. Будинок спершу належав братам Цибульським; наприкінці XIX століття його зробили кам’яним і триповерховим. У 1859 році тут жив Шевченко. Музей відкрили 1989 року до 175-річчя поета; біля входу — рельєфні панно за мотивами його творів.
На бульварі Шевченка, 196, у дверях зберігся напис «Для листів і газет» і отвір для кореспонденції. На розі Благовісної й Дашковича, 52, стоять стриманіші класичні двері колишнього училища. На Благовісній, 151, дерев’яні полотна з фільонками доповнює цегляний портал із напівколонами і трикутним фронтоном; мешканець Анатолій розповів, що раніше будинок належав двом офіцерам імператорської армії.
Будинок Лисака-Гаркавенка на Байди Вишневецького, 33, звели у 1870-х; з 1923 року тут музична школа імені Миколи Лисенка. На Хрещатику, 189, ініціали «К. Е.» повторюються на фронтоні 1909 року і на дверях комплексу, який пов’язують із купцем Школьниковим; у декорі — леви. На розі бульвару Шевченка і Пастерівської особняк Майбороди 1906–1910 років зберіг грифонів, левів і мушлю на столярці. Двері будинку лісничого Жуковського на Небесної Сотні, 4, нині ведуть до театру ляльок; раніше на ручках були вензелі фірми «Н. и Г. Бабашов. 1850». Від будинку на Грушевського, 7, лишилася пишна вхідна група. На Хрещатику, 214, у художній школі імені Данила Нарбута двері, за словами Соколенко, збереглися в оригіналі.
«Тому двері – це справді той об’єкт, який потребує збереження», — пояснила Дар’я Соколенко.